Коментар до Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби.

Наказом ДПА України від 28.08.2001 № 338 затверджено Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби.

Зазначений Порядок (далі -Порядок) розроблено з метою забезпечення практичного впровадження вимог статті 8 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон).

У зв’язку з тим, що податкова застава – це самостійний інститут, специфічний вид податкових правовідносин, яким широко користуються в країнах з високорозвиненою економікою, виникає вона не внаслідок договору, як звичайна застава, а внаслідок боргу перед бюджетами всіх рівнів та державними цільовими фондами.

З 1 жовтня 2001 року стаття 8 Закону набрала чинності. Водночас втратили чинність статті 2, 5, та 7 Указу Президента України від 4 березня 1998 року № 167/98 “Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами” (далі - Указ).

Якщо статтею 2 Указу № 167/98 було установлено, що право податкової застави виникає з дня виникнення податкової заборгованості, то Порядок уточнює новий механізм забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк, максимально деталізує умови та терміни виникнення права податкової застави .

Закон 2181-Ш конкретизував ці специфічні податкові відносини що випливають із прав і обов’язків щодо своєчасної сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, оскільки необхідність вжиття до порушників платіжної дисципліни такого заходу, як податкова застава викликана, насамперед, необхідністю захисту інтересів бюджетних споживачів.

Законом встановлено, що право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов’язань або податкового боргу.

Законом впроваджено диференційний підхід до платників податків з врахуванням виконавської дисципліни ведення податкового обліку.

Так, згідно з Порядком, право податкової застави виникає у разі:

неподання або несвоєчасного подання платником податків податкової декларації – з першого робочого дня, наступного за останнім днем строку, встановленого законом для подання такої податкової декларації.

За цих умов, орган державної податкової служби направляє платнику податків повідомлення за встановленою формою про виникнення права податкової застави на всі активи такого платника.

В той же час, у випадках:

- несплати у граничні строки, встановлені Законом, суми податкового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, податкова застава виникає з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

- несплати у граничні строки, встановлені Законом, суми податкового зобов’язання, визначеної контролюючим органом, податкова застава виникає з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

При цьому право податкової застави визначається на підставі даних карток особових рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного законодавства.

До 1 жовтня поточного року, згідно з вимогами статті 5 Указу 167/98, платник податків, майно якого перебувало у податковій заставі, володів ним на свій розсуд, за умови його збереження.

З набранням чинності статті 8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження своїм майном, майновими та немайновими правами, що використовується у його підприємницькій діяльності (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готовою продукцією, товарами і товарними запасами, роботами та послугами за кошти за їх звичайними цінами.

Винятковими є операції, що згідно із Законом підлягають обов’язковому письмовому узгодженню з податковим органом.

Якщо платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив їх без попередньої згоди податкового органу, він додатково сплачує штраф у розмірі ста відсотків від суми податкового боргу, щодо якого виникло право податкової застави. При цьому податковим органом на підставі акта перевірки приймається рішення про застосування та стягнення сум штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі. Рішення разом з податковим повідомленням надсилається (вручається) платнику податків.

Законом чітко визначено, у яких випадках активи платника податків звільняються з податкової застави. Якщо статтею 7 Указу № 167/98 було встановлено, що податкова застава припиняється погашенням або списанням у встановленому порядку податкової заборгованості, що надавало надію порушникам платіжної дисципліни щодо періодичного прощення державою його податкових боргів і, у зв’язку з цим, умисного невиконання норм податкового законодавства, то Законом 2181-Ш таких пільг не передбачено.

Головне управління
стягнення податковї заборгованності